Сабо розповів, як його мама виховувала 7 дітей, поки тато був у радянському полоні: “Я вирізав з фанери трояндочки”

У суботу, 28 лютого, Йожефу Йожефовичу виповнилося 85 років. До слова, народився він 29 лютого, але цей день в календарі трапляється лише один раз на чотири роки.

Читайте также: Дебютний хет-трик Ямаля у відеоогляді матчу Барселона – Вільяреал – 4:1

– Пам’ятаєте, як радянські війська заходили в місто?

– У самому Ужгороді війни не було. Ми жили в місті, у нас був хороший будинок. Сім’я була багатодітна: четверо братів (я п’ятий) і дві сестри, загалом семеро дітей. Що назавжди закарбувалося в моїй голові, так це те, як у сорок п’ятому році прийшла радянська влада й нас просто виселили. Людей переселяли в будівлю, де раніше жили військові. Це була велика споруда, завдовжки метрів 70–100 і завширшки близько 40. Там зробили квартири й поселили нас. Нам виділили велику загальну кухню і дві кімнати по боках від неї. Ось там уся наша величезна сім’я і тулилася.

– Де під час війни був ваш батько?

– Батька я пам’ятаю тільки з 1947 року, коли він повернувся. Під час війни його забрали до угорської армії, а потім він потрапив до радянського полону. Він узагалі не хотів говорити про час, проведений там. Пам’ятаю тільки, що після повернення він одразу пішов працювати. Наш район розташовувався поруч із фанерно-меблевим комбінатом. До війни в батька там була своя невелика майстерня, він робив чудові меблі на замовлення. І коли він повернувся, йому знову дали це приміщення. Я приходив до нього, допомагав — вирізав із фанери спеціальні трояндочки для декору меблів. Із ним працювали ще двоє людей.

– Як ваша мама виховувала таку величезну сім’ю самостійно, поки батько був у полоні?

Читайте также: Магучіх виграла чемпіонат України зі «скромним» результатом – Геращенко та Левченко дали бій королеві зі стрибків

– Було дуже важко. Вона бралася за будь-яку роботу, щоб заробити. Я був зовсім маленьким, подробиць не пам’ятаю. Основне в пам’яті відклалося вже з того моменту, коли повернувся батько. Коли брати подорослішали, вони пішли працювати на завод, стали приносити гроші, і стало трохи легше. А тата одразу прийняли на роботу, тому що в нього були золоті руки. У кого водилися гроші, всі хотіли замовити в нього гарну шафу або спальню. Жити стало простіше, – розповів Сабо в інтерв’ю для Українського футболу.